Вікіпедія точно нічого не знає про село Покровське на Миколаївщині, яке попри свій великий природний потенціал і свою 100 літню історію, стало черговим українським селом, що поступово зникає з теренів України.
Саме тут, на півдні, у дитинстві, непомітно проходили літні місяці шкільних канікул.
✅ Склянка теплого коров'ячого молока, окраєць білого «кірпічика» з абрикосовим варенням…
✅ Купання у ставах з друзями, риба та раки, яких ловили голими руками…
✅ Жнива у полі на комбайні з братами, польова кухня, з якою пов'язані найсмачніші спогади. Побачивши її — стрімголов навипередки бігли, щоб бути першими…
✅ Пасти корів у полі, метушитися біля качок та поросят … у дитинстві це було щастя!
Сучасність занадто сувора. Дамба забула смак води, вкрилася жовтими лишайниками. Стави поросли травою. Від загону на три сотні корів лишилась дерев'яна огорожа. А від самої ферми — нічого, навіть каміння. Але дружня родина Олійників стримує забуття.
Усвідомити це важко, але світ простих щирих та справжніх емоцій залишається на все життя!
Підкова на щастя_
Найсмачніші помідори_
Богомол - корінний мешканець_
Хто вище сидить, той і головний_
Від води лишився лише рівень_
Дамба без води_
Залишки того часу_
Лишайники що поросли на дамбі_
Дорога на дамбу_
Відгуки (0)