Підгорецький замок славиться не лише унікальною красою, а й надзвичайно багатою історію. За кілька століть він побував у різних статусах, серед яких і доволі поважний — королівська резиденція. Замок неодноразово реконструювали, він піддавався ворожому штурму, горів майже вщент і знову поставав з попелу, захоплюючи усіх своєю прекрасною архітектурою і величчю.
На місці сьогоднішнього замку існували більш давні укріплення, які згадуються близько 1530 року. Одним з них було «дворище Бастієв», яке належало роду Підгорецьких, а згодом у 1633 році перейшло у власність польському гетьману Станіславу Конецпольському.
Станіслав Конецпольський (1591-1646) — польський гетьман (©wikipedia)
Обриси прекрасного бастіону Підгорецький замок отримує протягом 1635-1640 років. Саме в цей час він будується за вказівкою Станіслава Конецпольського. П’ять років активних будівельних робіт, багато витрачених коштів і «дворище» поступово перетворюється у шикарну фортецю в стилі бароко і пізнього ренесансу, що згодом надихатиме європейських архітекторів.
Гетьман захотів вражати саме красою свого маєтку, тому його оборонні функції були поставлені на друге місце.
Перші руйнування замок отримав в часи повстання селян під проводом Богдана Хмельницького з 1648-го по 1655 роках.
Другим власником славнозвісного Підгорецького бастіону у 1682 році стає польський король Ян ІІІ Собеський, за якого поничнається «Золотий період» історії Підгорецького замку.
Ян III Собеский (1629-1696) — польский король (©wikipedia)
Він не гірше роду Конецпольських доглядає та розвиває маєток. Шикарна архітектура, що стала диковинкою для тутешніх країв, приваблювала всіх, хто мав нагоду проїжджати поруч. Замок надихав, захоплював і викликав заздрість у інших знатних осіб того часу.
Не дивно, що на фортецю поклав око коронний гетьман Речі Посполитої — Станіслав Жевуський, який купив її у 1720-х роках. Він, його син та онук стали третіми господарями тепер вже королівської резиденції. Станіслав активно розвиває замок, проводить дороговартісну реконструкцію.
Станіслав Жевуський (1662 - 1728) — польський король (©wikipedia)
Далі маєток переходить в володіння гетьманського сина — Вацлава Жевуського.
Вацлав Жевуський (1706-1779) — польський гетьман, син Станіслава (©wikipedia)
Саме за його господарювання був збудований неймовірної краси у стилі барокко костел Святого Йосипа і Воздвиження, що розташований навпроти палацу.
Костел Святого Йосифа і Воздвиження
Однак довго квітнути Підгорецькій фортеці не судилося, бо у 1768 році Вацлава з сином Северином відправили на заслання в Калугу, як затятих ворогів російського протекторату. У статусі вигнанця він провів понад 5 років. За цей час резиденцію кілька разів грабували солдати російської, а потім і австрійської армій.
У 1772 році резиденція переходить у володіння австрійської влади, вже через 7 років Вацлав помирає. Замок формально переходить у власність його сина Северина Жевуського — гетьмана польного коронного.
Северин Жевуський (1743-1811) — останній польний гетьман коронний (©wikipedia)
Згодом він викупив на аукціоні села навколо замку повернувши своєму роду й сам бастіон. До речі, саме Северин за легендами є тим жорстоким господарем, що живцем поховав у стінах фортеці власну дружину. Подейкують, що її привид і по сьогодні з’являється перед відвідувачами помістя.
Северин на відміну від батька і дідуся захоплювався пошуками скарбів та алхімією, витрачаючи на це майже весь свій час. Фортеця поступово втрачала колишній шик і велич.
Після смерті Северина, бастіон переходить до його дружини Констанції Любомирської в період господарювання якої маєток не зазнає ні хороших, ні поганих змін.
Княгиня Констанція Любомирська (1761-1840) (©wikipedia)
У 1826 році, власником Підгорецького замку стає ще один Вацлав з роду Жевуських, син Констанції та внук того Вацлава, що був кілька років у вигнанні.
Вацлав Северин Жевуський (1785-1831) (©wikipedia)
Новий власник був затятим мандрівником, обожнював пригоди і регулярні подорожі тож помістя, як і його благополуччя не дуже цікавили чоловіка. У 1831 році Вацлав зник безвісті, а Підгорецький бастіон у вкрай занедбаному стані перейшов у власність до одного з трьох його синів — Леона Жевуського.
Леон Жевуський (1808–1869) (©wikipedia)
Більше 30 років, Леон намагався повернути фортеці друге життя, однак його фінансове становище бажало кращого. Його рідні брати померли у бойових діях, а сім'єю та дітьми чоловік так і не обзавівся. У 57 років він продає Підгорецький бастіон Владиславу Санґушко, з особливою умовою – доглядати та підтримувати замок. Згодом Владислав передав замок своєму синові – князю Євстахію.
Владислав Санґушко (1803-1870) (©wikipedia)
Більша частина цього періоду стали часом розвитку і розквіту. Проведено ґрунтовні реставраційні роботи, замок одночасно був: дімівкою, музеєм, резиденцією. Численна документація, креслення, замальовки, рахунки, негативи фотографій та інші різнотипні джерела свідчать про активне життя в ці роки.
Збережені записи підтверджують — замок був відкритий для представників різних соціальних груп. Окрім цікавості до непересічного архітектурного об’єкта, кожен із гостей мав свої причини завітати сюди: освітні поїздки, святкування річниць історичних подій, відвідування місцевих релігійних об’єктів, наукові дослідження фондів замку, відвідини власників замку, туристичні вояжі як форма відпочинку чи випадкова нагода просто завітати.
Князь Євстахій Санґушко займав різноманітні політичні посади в Польщі, використовував замок як свою літню резиденцію, а ось основними реставраційними та музейними роботами опікувалась його дружина Констанца. Після смерті батька, справу підтримки та розвитку продовжив разом з матір’ю син Роман. Друга світова війна поставила крапку в розвитку Підгорецького замку, історія якого на цьому не закінчилась. Роман Санґушко емігрував в Європу, а потім в Бразилію, де його нащадки живуть і досі.
Сходи на терасу
На цьому кращі часи для Підгорецького бастіону були остаточно завершеними. Фортеця пережила Першу і Другу Світові війни, була розграбована російськими військами та перейшла у власність Радянської влади.
У 1949 році, замок перетворився на санаторій для туберкульозних хворих і це чи не найсумніше, що могло з ним трапитись. Згодом відбулося ще одне лихо, а саме масштабна пожежа, яку не могли загасити протягом трьох днів. Від величної споруди залишилися лише обвуглені стіни.
Однак обурена громадськість таки домоглася, щоб пам’ятка архітектури залишалася нею. Тривала реконструкція, і от сьогодні колишня резиденція активно приймає туристів, тому і ZEBRATRIP застала мандрівка до Підгорецького замку. І хоч фортеця не випромінює минулу розкіш, та все ж залишається однією з найкращих у Європі зразків ренесансу.
Відгуки (0)