Високі дуби, наче могутні велетні, непохитно стояли від подиху вітру, який щоразу намагався їх розговорити.
Невпинно лунала весняна радість пташок, до якої прислухалися усі мешканці лісу.
Верховіттям дерев пробігали сонячні промені та місцями провалювалися у сосновий ліс, беручи у свої теплі обійми.
Легені наповнювало повітря просочене ароматами хвої. Від чого раділа кожна клітина, підіймаючи настрій та мотивуючи рухатись парком Партизанської слави ще далі й далі…
Відгуки (0)