Березневий понеділок вабив мандрувати, на берег, де зелена трава, високі берези й нескінченна стежка. Спокуса була надто сильна, тому не зміг їй довго опиратися.
Вже за пів години щосили велосипедом летів на край Долобецького острова, лишаючи позаду хащі та високі дерева, що махали до вітру своїм голим гіллям.
Періодично перед очима миготіло проміння Сонця, нагадуючи, що поспішає сховатись за горизонт, але чекає на зустріч.
Діставшись високого піщаного пагорба вкритого зеленим килимом, розпочалася розмова без слів… завіяло такою радістю, що весь пагорб почав світиться і сяяти, а тілом розлилася гармонія…
Відгуки (0)