Андеграунд як спосіб мислення та втілення світогляду в центрі великого міста, філософським майданчиком якого стали бетонні береги - бути собою, втілювати мрії, висловлювати думки і бачити скрізь стереотипи.
Либідь сьогодні моїми очима — нетипова, вражаюча та натхненна…
Столицю неможливо здивувати, вона давно перетворилась на сучасний мегаполіс, де поряд співіснують традиції і сучасний креатив, що межує з епатажем і бунтарством.
Мандруючи цікавими місцями Києва, завжди є шанс знайти неймовірне зовсім поруч. Таким відкриттям для багатьох мешканців міста стане прогулянка літописною річкою Либідь, більша частина якої схована під землею. Тільки декілька кілометрів дозволено, колись повноводній річці, підставити небу — своє виснажене русло.
Мангал, що став частиною інсталяції.
Такою я бачив її багато років, і кожний раз з захопленням роздивляюсь графіті, що вицвіли від палкого сонця та мороку дощу. Русло, що інколи згадує про минуле, і наповнюється водою, на декілька годин перетворюється на стихію, що разом з міським мотлохом очищає береги від залишків сьогодення.
У 70-х рр. ХХ ст. береги річки Либідь стали частиною урбаністичного ландшафту, який сьогодні є майданчиком для прихильників андеграунду та незалежного творчого пошуку, що порушує визначені норми і традиції, визиває подив та захоплення, відкриває світогляд, що межує з баченням етичного й естетичного світу цінностей та норм, соціальних та художніх традицій, незрозумілим для прихильників реалізму.
Тут є все – революція відносин між індивідуумами, культ наркотиків, співіснування молодіжних культур, філософське бачення світу, розуміння всесвіту. А поряд з цим – вияв людських емоцій, спроба пошуку себе, свого місця, розуміння того, що оточує і відтворює дійсність.
Останнім часом води Либіді стали значно прозорішими, дають свої знаки багаточисленні чистки русла та контроль виливу врізань. Прогулятися можна вздовж бетонних берегів від Караваєвих дач до Хутора Острів.
У різні часи доводилось спостерігати як руслом рухались поважно без поспіху предмети, що не мають ніякого відношення до водної справи: покришки, пакети, одяг, взуття, холодильник.
Зливи перетворюють Либідь з засмученого кошеня на грізного лева, течія стає бурхливим потоком. Несе гілляки та непотріб, що зачепившись за навколишні дерева, продовжує гойдатися, навіть тоді коли злива закінчилась і навколишній простір знов перетворився на місце збору прихильників креативного відпочинку.
А ось і покривало, що дбайливо розклала чиясь рука, мріючи про декілька годин спокою під березневим сонцем.😀 Ковток літа на початку весни…
Світогляд людей, які залишили на бетоні частину свого внутрішнього світу, не розраховуючи на підтримку і розуміння, дозволивши іншим побачити і спробувати зрозуміти.
Занурившись у споглядання, дивлюсь під ноги. Біла пляма розгорнутої книги привертає увагу. Схиляюсь. Згоден – філософський трактат тут був би зайвий – 100 найкращих коханців – в березні хітом стають саме такі твори.
Крокую далі. Велика банка огірків чекає свого зоряного часу.
Андеграунд прогулянка бетонними берегами Либіді може стати такою ж захоплюючою як і мандрівка у Трахтемирів — сакральне серце України або похід вихідного дня за маршрутом «Священні гори Подніпров'я», особливо, якщо є лише декілька годин вільного часу.
Відгуки (0)