Вогонь, що палав на холмі, розривав темряву своїми пелюстками, торкався небосхилу і таяв у безодні. Високо здіймалися іскри, і підхоплені вітром, неслись вгору.
Річка відзеркалювала спалахи, з темно-синьої перетворюючись на багряножовту. Десь далеко плескіт води підказував на наближення великих човнів.
Так, тисячу років тому, зустрічали в цій місцевості варяг, що прямували з Балтійського моря до Чорного. Зупинялися в цьому місті на відпочинок, вклонялися богам, і залишаючи Вітахолм — «Вогонь на холмі», обіцяли повернутися.
Через століття слов'яни заснували на цьому пагорбі фортецю і дали їй назву — Вітачів.
Традиція чи звичка… а може взагалі магія місця… Щоразу витає у думках, опинившись на цьому високому Правобережжі.
Зима вражає білим мереживом, осінь чарує гарячим різнобар'ям, а літо з весною ділять між собою, хто зможе надихнути більше своїм смарагдовим покровом.
Саме тут, незалежно від погоди, часу та пори року, радість пришвидшує ритми серця! ❤️
Відгуки (0)