Пункевні печери відносяться до Моравського карсту — одна з найбільш значущих класичних карстових областей у Європі. Цей карст складається з вапняків — осадових морських відкладів середнього та верхнього девонського періоду віком 350-380 мільйонів років.
Ці печери — одна з найважливіших складових культурного та природного багатства Чехії. Були утворені водами підземної річки Пункви у давнину. Ці води, особливо Біла Вода та Слоупскі Потік, утворили систему «Любительських» печер завдовжки 35 кілометрів.
Печери мають дві самостійні частини огляду, з'єднані прірвою Мацоха:
Перша — суха частина, довжиною 810 м, відкрита професором Карлом Абсолоном та його співробітниками у 1909-1914 роках.
У другій частині, довжина 440 м, огляд здійснюється з човнів, що пливуть підземною річкою Пункве, яка була відкрита у 1920-1933 роках.
Екскурсія розпочинається з Переднього собору, вхід до якого охороняє могутній сталактит «Вартовий». Собор відкритий 26 вересня 1909 року та прикрашений безліччю сталактитів, що ростуть зі стелі вниз і сталагмітів, що ростуть вгору, їм назустріч.
З’єднавшись вони утворюється стовп — сталагнат. Це чудово демонтрує стовп «Салма» — найбільший сталагнат Пункевних печер.
Багата галерея сталактитів та сталагмітів привертає увагу не лише різноманітністю форм, а й відмітками рівня води, яка тут текла кілька тисяч років тому.
Після відкриття Переднього собору стали доступними їнші частини підземного царства, і дослідники потрапили на дно прірви Мацоха.
Поступово собор стає вужчим та переходить у прохід, який називають сифоном. Він, у свою чергу, веде до «Дзеркального озера».
Передній собор
Салма — найбільший сталагнат Пункевних печер
Зліва сталактит «Вартовий» (частина)
Наступна зупинка маршрутом на озері «Дзеркальне», при осітленні якого відображається стеля печери та вся краса навкруги. У цій частині робота дослідників була на деякий час призупинена, так як цей простір був заповнений водою та мулом.
Тут можно побачити одне з утворень «Парасолька», воно спочатку було оточене відкладами, які були змиті після утворення кальцитової плити.
Поруч з «Парасолькою» знаходиться група сталактитів та сталагмітів, які за своєю формою схожі на плакучу вербу, двох сов та турецький мінарет.
Сталагміт на озері нагадує замок на скелі.
Стеля поступово переходить у труби, довжина яких декілька десятків метрів, утворені вони водою, яка у свій час бігла з верхніх рівнів печери. Тут товщина скелі зверху сягає понад 140 метрів.
Озеро Дзеркальне
Жолобкові мікроформи
Понад 100 сходинок вгору приведуть до місця, які виникло у результаті катастрофи, що колись сталася.
Собор Райхенбаха виник у давнину в результаті пролому стель кількох печерних поверхів. Сталактити і сталагміти внаслідок цієї катастрофи були зруйновані і засипані величезним камінням.
Таблички в нижній частині зазначають роки повенів річки Пункви - 1917, 1938, 2006, та вказують на рівень підйому води.
У верхній частині собор Райхенбаха переходить до сталагмітового коридору, після якого починається Задній собор..
Дорогою можна побачити кілька цікавих утворень сталактитів і сталагмітів, схожих на сидячого зайця, ялинку, вкриту снігом, верблюда та фарфорову ляльку у стилі рококо.
Позначки паводків річки Пунква
Зліва вгорі «Заєць»
Собор Райхенбаха
Спускаючись сходами відкривається Задній собор або «Тихий» собор. Він має вигляд схилу гірки та вкритий маленькими сталагмітами.
З визначних пам'яток — сталагміт «Сніжка», названий на честь найвищої гори Чехії та так зване «Турецьке кладовище».
Типовим зразком сталагмітової пари є «Голка», що знаходиться в нижній частині цього собору.
Вода капає зверху сотні років, в одне і те ж саме місце, так виростає сталагміт і сталактит. Швидкість зростання від сантиметра на рік до сантиметра на кілька століть, що залежить від мінералізації та інтенсивності.
Сталагмітова пара «Голка»
Задній собор у печері
Це остання природна ділянка Пункевних печер, відкрита в результаті досліджень, які велися з дна прірви Мацоха.
Сталактити та сталагміти, які тут можна побачити — це Балдахін та Ангел. Між ними виступає гострий шматок скелі, схожий на голову крокодила.
У 1914 році суха частина Пункевних печер була з'єднана з дном прірви Мацоха.
Далі йде штучний тунель, який виник у результаті прориву скелі в 1979 році, оскільки колишня дорога на дно прірви вже закрита з метою безпеки.
Ангел
Балдахин
Штучний тунель до прірви «Мацоха»
Назва прірви Мацоха виникла у 17 столітті на підставі легенди та означає Мачеха - Мацеха - Мацоха.
Перший спуск у прірву Мацоха був здійснений у 1723 році. Глибина прірви Мацоха, яка вимірюється від середнього рівня води в нижньому озері, становить 138,4 метри.
Прірва виникла в результаті обвалу великого собору, що знаходився під лійкою. Уламки перегородили течію річки Пункви і таким чином утворилися два невеликих озера.
Через Верхнє озеро, глибина якого 13 метрів, протікає підземна річка Пунква , далі вона впадає у Нижнє озеро глибиною 49 метрів. Верхнє озеро, завдяки водяному сифону завдовжки 311 м і глибиною 50 м, з'єднане з Любительською печерою, відкритою в 1969-1972 роках.
Любительська печера є найбільшою печерною системою в Чеській республіці.
Мацоху можна оглянути з двох містків. Верхній знаходиться на висоті 138 м над Нижнім озером і його не видно. Нижній місток знаходиться на висоті 90 м, з ного колись спускалися дослідники та шукачі пригод на дно прірви.
Дно прірви є заповідником з суворо охоронною флорою високогірного типу.
Прірва «Мацоха»
Вид з верхнього оглядового майданчика
Вид на Мацоху з нижнього містка
Вузький прохід веде до підземної течії річки Пунква. Дослідники тут почали працювати у 1920 році, але оскільки ці місця були часто затоплені, відкриття їх для відвідувачів та початок плавання на шлюбках вперше відбулось у 1933 році.
Під час річкової подорожі не кладіть руки на край човна , а також бережіть голову.
Глибина води – від 1 до 40 метрів. Температура води 4-10 ° C, температура повітря 8-12 °C протягом ріку. Тут природні зони чергуються зі штучно проламаними тунелями.
Водні собори Мацохи поступово були відкриті групою дослідників під керівництвом професора Карла Абсолона у 1920-1933 роках.
Під час подорожі на човні можна побачити підземні скелясті мости, казкові озера та «театральні куліси», а через «коридор Дракона» всіх чекає четверте найбільше підземне озеро.
Тут відвідувачі виходять з човна, щоб відвідати собор Масарика.
Так виглядає шлюбка
Титанік поплив 😀
Собор Масарика відкритий у 1920 році після пролому сифонів, які перешкоджали проходу проти течії річки Пункви..
Цю роботу, як складову частину робіт, якими керував професор Абсолон, проводила команда солдатів міста Оломоуц під керівництвом лейтенанта Скали.
Різноманітні форми сталактитів і сталагмітів у цьому соборі вражає.
Соломки або Макарони, Бамбуковий ліс, під стелею Кольоровий водоспад, під ним Замок на скелі і Ведмежа лапа. Домінантою є стовп «Ян Гус».
Далі всіх чекає човен, який прямує до виходу, щоб покинули цей таємничий підземний світ Пункевних печер.
Стовп Яна Гуса (праворуч)
Бамбуковий ліс
Бамбуковий ліс
Шлюбки біля виходу з печери
Побачити, як виглядає прірва Мацоха з висоти 138 метрів можна піднявшись канатною дорогою, або сходами пішки до верхнього оглядового майданчика.
Підйом канатною дорогою займає приблизно пару хвилин, а от пішки потрібно здолати доволі стрімкий підйом приблизно у два кілометри.
У сезон тут звісно бажаючих дуже багато та виникають черги, а от осінь — найкращий час. Поїздки на канатній дорозі асоціються з Київським фунікулером 😀.
Нижня станція, вид на гору
Верхня станція канатної дороги
Вид з верхньої станції
У вагончик до 10 чоловік вміщується
Вид з верзу на прірву Мацоха
Сходи до верхньої станції
Відгуки (0)