Природа України багата та різноманітна: степи, ліси, гори, річки, озера, моря... Вона викликає подив та захоплення своїми творіннями і легко конкурує з пейзажами інших країн.
Українцям є чим пишатися і є, де насолодитися природою. Багато цікавих місць України, кожне з яких має свою історію, оповиту легендами і таємницями я поступово додаю у путівник Зебратріп.
Прокладаючи маршрут для велосипедної мандрівки Київщиною головними критеріями стали красиві краєвиди та архітектурно-історичні пам’ятки.
Враховуючи, що річки — багатство України, а головна артерія — річка Дніпро, здавна була відмінним місцем, для життя людей, а нині навколо неї розташовано багато найдавніших пам’яток культури і архітектури, то переповнювала ідея прокласти маршрут Подніпровськими селами Київщини.
Маршрут на один день: залізнична станція Видубичі-Трипільські — зупинка «45 км» (або зупинка «Стугна», якщо з відвідуванням Дівич-гори) — село Трипілля — село Халепʼя — село Витачів — село Стайки.
Суботній ранок, поспішаю з Верхньої Телички на станцію Видубичі-Трипільські, де на мене очікує Денчік. На платформі спостерігається багато людей та десяток велосипедистів.
Електричка приїхала без запізнень о 8.03, завантажили велосипеди та зайняли вільні місця, яких було не так багато. Враховуючи цей факт та попередні мандрівки виходить, що у ранкову неділю бажаючих у напрямку Миронівки значно менше ніж у суботу.
Тим часом придбали квитки до станції «45-й кілометр» по 20 гривень. Загальна вартість квитків вийшла 39.99 грн, з яких три копійки страховий платіж.
Маючи у запасі час, найкращим варіком було поринути у сон. Аж раптом, десь, у іншому кінці вагону пролунало «Наконечник для крану, що єкономить воду!» О так, цікаво… а як він «єкономить» воду… щось по типу економних розеток 😂.
Бажаючих придбати такий «наконечнік для води» цікавила його якість та скільки єкономить води, на що «продавець» відповідав «це фабричний китай відмінної якості».
Та на цьому не скінчилося нашестя продавців. Згодом продавали новеньке ноу-хау «Меламінові губки», яка очистить від будь якого бруду… треба лише змочити водою.
Коштує лише «червонець», а бажаючих налетіло з усіх сторін: мені дві, а нам чотири… чекайте, а дайте ще десять, хай будуть про запас.
Спостерігаючи за цим дійством, виникла цікавість погуглити, чого всі так накинулись на ці губки. Та декілька результатів пошуку дали чітку відповідь, адже потрапляння навіть незначної кількості меламіну в організм здатне спричинити отруєння. Сам меламін має властивість накопичуватися в нирках і бути однією з причин сечокам'яної хвороби. 😲
Отакі справи, але то все дрібниці — пробуркотів собі під ніс, а сам витріщився у вікно спостерігаючи, як на зміну географічній зоні лісу приходить лісостеп, який стає більш вираженим у південній частині Київщини.
Непомітно промайнула година, як потяг довіз до зупинки «45-й кілометр». Сховатись від палкого сонця або дощу — це не про цю зупинку, бо лише посередині платформи є невеличкий настил невідомих років. Магазин поруч є тільки у селі Трипілля, до якого приблизно 5 хвилин на велосипеді (~1 км).
Зупинка першого вагону «45-й кілометр»_
Одразу хочу додати відносно найвищого місця Обухівського району — Дівич-гори та археологічного музею у Трипіллі. Цього разу маршрут проходив без відвідування цих місць, тому, хто бажає потрапити туди, треба виходити з електрички на зупинку раніше — у Щербанівці.
Вирушили у напрямку траси P19, де знаходяться магазини та ларчик «Кулиничі». Дехто попив кави та придбав свіженьких булочок, а хтось вносив корективи до маршруту.
Хоча за годинником тільки девʼята, а ранкове сонце вже про себе добре нагадує.
Історія цього Українського села могла так і лишитись історією, якби не сенсаційна знахідка 1896 року, коли археолог Вікентій Хвойка виявив залишки загадкової культури, яка невдовзі отримала назву «Трипільська».
Трипiльська культура iснувала на територiї України у IV - III тис. до н.е. Це був перiод енеолiту (мiдно-кам’яного вiку), коли люди навчились виплавляти мiднi вироби, але наймасовiшими залишались кам’яні знаряддя.
Дивовижної краси кераміка, великі поселення на берегах річок, прямокутні хати з розписаними стінами стали головними розпізнавальними рисами цієї надзвичайно багатої культури хліборобів.
Трипiльцi однi з перших на територiї України почали використовувати мiдь, яку привозили з Карпат та Балкан, виготовляли мiднi шила, кинджали, сокири, браслети, рибальськi гачки.
Прадавня Трипільська цивілізація на території України – це унікальне явище в історії людства. Аби зазирнути у космос людей того часу раджу відвідати наступні музеї, що зберігають дивовижні артефакти, які свідчить про надзвичайно високий рівень цивілізації мідного віку: Національний музей історії України у Києві, історико-культурний заповідник «Трипільська культура» (село Легедзино, Черкащина) та Київський обласний археологічний музей у Трипіллі. Ці музеї дозволять збагатити себе знаннями щодо цієї теми.
Постійні набіги кочівників становили загрозу для Київської Русі. З метою укріплення південних кородонів держави, великий князь київський із династії Рюриковичів — Ярослав Мудрий, дотримуючись оборонної стратегії у 1032 році будує міста на річці Рось та Стугні. Одним з них стало місто Богуслав, яке відвідав Зебратріп і Денчік під час мандрівки Київщиною та місто з літописною назвою Треполь, сучасне Трипілля.
Монумент на площі — біноклеподібна посудина для ритуалів_
Монумент з написом «Трипіллю 1000»_
На площі, де стоїть монумент 1000-літтю селу та трипільські скульптури — розташований будинок культури. Він знаходиться в аварійному стані бо постраждав від пожежі роками раніше.
На стіні будинку культури_
Під час тріпу цим маршрутом у 2020 році, саме у будинку культури на очі потрапили вони — Соціалістичні зобовʼязання комплексної бригади №1 колгоспу «Придніпровський» на 1975 рік.
Соціалістичні зобовʼязання 1975 року_
В поле зору потрапила дуже естетична рослина з цікавим та незвичайним зовнішнім виглядом — ваточник звичайний. Маючи красиве цвітіння, було бажання зайти у поле та зробити гарну світлину, але побачивши, як там кипить життя, обмежився фотографіями перед полем. Ваточник звичайний важається добрим медоносом, тому приваблює велику кількість бджіл, ос, метеликів та інших комах.
Ваточник звичайний_
Розглядати цю рослину було одне задоволення. Наробив купу світлин та вирушили гуляти високим берегом, розглядати дніпровскі кручі.
З цього ракурсу добре видно Дівич-гору та найбільшу ТЕС на Київщині — Трипільську. Мені здається, через те, як вона «коптить» її легко впізнати за десятки кілометрів.
Взовж берега знаходиться близько 3-5 оглядових майданчиків облаштованих для відпочинку — місцеві розмістили деревʼяні столики та стільці.
Вид у напрямку села Халеʼя_
Радість від зустрічного подиху вітру у спекотну погоду призупинила права притока Дніпра — річка Бобриця, де свого часу були поширені бобри.
Відгуки (0)