Де погуляти у центрі Києва та які цікаві місця подивится? Пішки, на самокаті або велосипеді — вибір є, а саме куди маршрут прокласти залишалося питанням.
Та обирати довго не довелось, адже радість переповнювала від того, що велосипедний ланцюг обробив новим мастилом, та найближчі 100 кілометрів він не буде докучати своїм скрипом. Тому, не враховуючи якихось вподобань, тематичності та особливостей рельєфу — вирушив від Видубичів у центр Києва з теплим подихом вітерця.
Періодично змінюючись, палка та пасмурна погода нагадала, що треба перепочити, тому зупинка випала на парк Шевченка, навпроти червоного корпусу.
Нині мешканці Києва люблять у парку Тараса Шевченка відпочивати та грати у шахи. Усі лавки зайняті, але я присів біля дідуся та завʼязалася розмова. Іван Степанович розповідав, що ця місцевість має історичну назву — Київська Паньківщина і колись належала Софійському монастирю.
На ній вправно господарювала родина Паньковичів, тому назва місцевості така… та згодом додав — один з них був намісник київського митрополита. Одразу пригадав митрополита Рафаїла Заборовського, карету якого бачив, коли ходив у музей НМІУ, але потім зрозумів, що час не збігається.
Тим часом я вже бутерброд дістав, а дід Іван продовжив розповідь — ще, тут колись був цвинтар у ХVII-XVIII століттях, але він зник, коли місто почало розростатися. І тут я думаю «ну так, смачного, дякую» 😂
Мав наміри продовжити прогулянку цетром Києва, раптом дідусь каже, не поспішай, ще тобі дещо розкажу. Оце бачиш червоненький стоїть (Київський національний університет імені Тараса Шевченка), з тієї сторони, де ботанічний сад Фоміна, на фасад приліпили 1834 рік, хоча будівлю почали будувати лише у 1837 році. Але посміхаючись додав — це означає заснування університету в Києві.
Та врешті я вирушив, але не сам, бо дідусь зібрався додому. 😊 Дійшли до памʼятника Тарасу Шевченка та каже: «Оце Тарас стоїть вже 100 років» … а до цього Микола І красувався, але недовго, 1919 рік став для нього останнім. Подякував за приємну розповідь, стрибнув на велосипед та поїхав далі крутити педалі.
Саме такий вигляд у памʼятника голові Української Центральної Ради УНР. Стоїть він на розі бульвару Шевченка і вулиці Володимирської поруч з будинком, де проводила засідання УЦР.
Пам'ятник Михайлові Грушевському у червні 2022 року_
Рухаючись бульваром Тараса Шевченка одразу привертає до себе увагу споруда з яскраво-жовтим фасадом — це Володимирський собор. Його будівництво у неовізантійському стилі з основою у вигляді хреста тривало 20 років та закінчилось у 1882 році. Нині у соборі знаходяться мощі Великомучениці Варвари.
За сотню метрів Національний педагогічний університет, а поруч з головним входом пам'ятник Михайлу Драгоманову. На цій вулиці у 1902 році, у будинку за адресою Пирогова 6, було відкрито першу в Києві станцію швидкої медичної допомоги.
Злетівши вулицею Михайла Коцюбинського до Афанасівського яру відвідав найстаріший «циклодром» в Україні — Київський Велотрек. Наприкінці XIX століття тут було одне з міських звалищ, яке у часи забудови міста засипали та створили велотрек. Нині тут може покататись будь-хто, головне мати трековий велосипед та шолом.
Тематичним став мурал Велосипедист біля велотреку, на якому у рамках проекту Art United Us у 2016 році канадський художник Еммануель Ярус зобразив самого себе.
Хочу сказати, що крутити педалі під гірку вулицею Івана Франка аби викарабкатись на Ярославів Вал — точно не з легких завдань. Тому навіть перестав розглядати місцевість та сконцентрувався на крутінні. Вже на горі без сумніву знав, що наступний маршрут центром Києва буде у зворотньому напрямку цієї вулиці. 😂.
Та винагородою став знайдений мурал Карусель у дворику за адресою Стрілецька 20. Його намалював польский стріт-арт-художник Маріуш Варас на бічній стіні цегляного 5-и поверхового будинку у кінці 2015 році . Багато його робіт прикрашає рідний Гданьск та інші міста Європи.
Затишними двориками потрапив на Велику Житомирську, нікуди не поспішаючи котився у напрямку Пейзажної алеї, але піднявши голову помітив у будинку №10 контрастуючий виступ на останньому поверсі. Архітектори називають це еркер — частина приміщення, що виступає за площину фасаду.
Виявилось, що цей будинок збудований у 1881 році та мав лише три поверхи і неоготичний стиль. Але майже через 30 років під час маштабної реконструкції будівлі виріс ще на два поверхи, а фасад передекорований у модерн.
Нині колишній прибутковий будинок 1909 року належить до пам'ятки архітектури. Він прикрашений пілястрами та особами бога торгівлі Гермеса.
Поки його фотографував, зупинилась дівчина, теж почала розглядати та прокоментувала: «Крутий балкон». А я візьми та спитай — це ви про той, що зліва? 😀 Посміялись та розбрелись… хто куди, а мені на алею.
Скульптура-фонтан «Закохані Зебри»_
Казкове місце в історичному центрі Києва, звідки відкриваються краєвиди на Поділ, частину Дніпра, Андріївську церкву. У ясний сонячний день горизонт проглядається на багато кілометрів.
Багато сучасних інсталяцій київських скульпторів, які знаходяться на Пейзажній алеї, залишають незабутні спогади у дорослих та дітей.
Це місце дозволяє насолодитись привітною атмосферою дитячого свята та одночасно відчути таємничість і велич древнього граду.
Коти-сороконіжки — найпопулярніша частина алеї_
Маленький принц_
Янгол, що сидить на кольорових подушках_
Фонтан «Слоник»_
Майданчик для дітей «Аліса в країні чудес»_
Доїхав до місця, де майже закінчилась Пейзажна алея — це оглядовий майданчик біля Національного музею історії України. Звідси Воздвиженка та Замкова гора виглядають, як на долоні. Кожний клаптик Старокиївської гори не тільки просочений історією старого граду, а й має неймовірну енергетику. Тому кияни люблять відпочивати на зелених галявинах, де періодично ввечері грають та співають місцеві музиканти.
Великою Житомирською потрапив на одну із найдавніших площ у Києві — Михайлівську. Її та все навкуги можна добре розгледіти, якщо піднятися на дзіницю Михайлівського Золотоверхого монастиря (вхід через музей). Якщо взимку тут досить добре пронизує вітер, то влітку одне задоволення.
Нажаль не вдалося розгледіти княгиню Ольгу, святого апостола Андрія Первозваного та просвітителей Кирила і Мефодія, але нічого, у даний час для них так краще.
Пам'ятник княгині Ользі (Київ, 2022)_
Ніс Миколи Гоголя, що на фасаді будинку за адресою вулиця Десятинна 13 подарував Києву відомий львівський скульптор Олег Дергачов. Періодично сюди приходять люди, аби перевірити жартівливе повір'я — труться власним носом об ніс Гоголя, щоб вилікувати нежить. 🤞
Не знаю наскільки це правда, а от цікаво те, що неподалік на Андріївському узвозі є пам'ятник одному з найвідоміших у всьому світі киянину Михайлу Булгакову, який розташований теж біля будинку під номером 13. Співпадіння? Не думаю 😂. Може хтось тер його чобіток загадавши бажання і воно збулось? То пишіть у коментарі.
Нажаль, ті, хто шукає свою другу половинку поки не зможуть потерти бронзового жучка на фраку авантюриста — Голохвастова та не зможуть потерти перстень Проні Прокопівни ті, хто бажає зберегти своє сімейне щастя. 🤞
Нині це друга за популярністю вулиця Києва після Хрещатика, а за часи Київської Русі був найкоротшим шляхом з верхнього міста, де перебували Золоті Ворота й Софія Київська в нижнє місто – на Поділ, де був міський порт і ремісничі квартали.
Андріївський узвіз лишився позаду, а наступні 500 метрів маршруту — це алея художників, де вони продають свої картини вже понад 35 років (з 1984 року).
Витка дорога біжить під пагорбом, на якому височить Андріївська церква, а по іншу сторону прекрасні види на Поділ і його околиці.
Алея художників, червень 2022 рік_
Андріївська церква та картина з Шевченко
У парку Володимирська гірка, який розміщений на верхній та середній терасах Михайлівської гори знаходяться альтанки, фонтан із скульптурою Архистратига Михаїла — охоронця Києва, розміщений памʼятник великому князю київському Володимиру Великому, який у 988 році охрестив Русь.
Володимир Великий (Київ, червень 2022)
Нині, завдяки «Скляному мосту» через Володимирський узвіз дуже зручно катати на велосипеді у цій історичній частині Києва. Тепер не треба робити «вверх-вниз» аби потрапти від пам'ятника Володимиру до Хрещатого парку, де знаходиться «Арка Свободи українського народу».
Цікаво, але коли городяни та гості потрапляють на «Скляний міст у Києві», їх переповнюють емоції настільки, що вони перестають помічати велодоріжки, які проходять через міст у двох напрямках. 😀 Напевно, те ж саме можна сказати і про «Парковий міст через Дніпро».
Вид на правий берег з Паркового мосту_
Вид на Поділ з Паркового мосту_
Найдовша в Україні червона доріжка через Дніпро має довжину 430 метри. Вона прокладена через Парковий міст, який з'єднує центральну частину Києва з зеленими легенями міста та пляжами Труханового острова.
Оновлена вхідна зона на Труханів острів має навіс-пергола, який захищае городян від спеки, а вночі — гарно підсвічується. Це улюблене місце відпочинку киян різних поколінь.
За пʼять хвилин від мосту, знаходиться веслувальний канал «Кишка» або його ще називають «Апендикс». Це місце використовують спортсмени для тренувань у вітряну погоду. Влітку канал заростає жовою водяною лілією та створює гарні пейзажі.
Зробивши коло островом та відпочивши, нажаль закінчився час відведений на мандрівку. Хотілося продовжити маршрут ще на Острів Муромець та виїхати на Десну, а далі через Троєщину - Русанівку - Березняки повернутись на рідненькі Видубичі, але це вже буде іншим разом.
Вид на Парковий міст_
Набережне шосе_
Велосипед дозволяє не лише підтримувати физичний стан, його періодично можна використати в якості драбини аби викрабкатись наприклад на опору мосту.
Під опорою Паркового мосту_
Мурал «Золота рибка» на опорі мосту_
Загальна відстань веломаршруту 30 кілометрів. Але це враховуючи відстань з поверненням на місце постійної дислокації (Видубичі). Якщо проаналізувати особливості рельефу, більшість маршруту доводиться їхати рівниною частиною або летіти з гірки. Головне тут подолати Печерські пагорби, бульвар Шевченка та вулицю Івана Франка 🤞.
Враховуючи зупинки зробити світлини, відпочинок та розглядання місцевості навкруги — прогулянка зайняла 5 годин. Сподобалась мандрівка Зебратріп? Найкраща подяка, це залишити відгук. Дякую!
Відгуки (0)