Водонапірна вежа на ВДНГ — цінний зразок промислової архітектури середини ХХ століття.
Побудована у 50-х проках минулого століття за проєктом інституту «Київпроект».
Цегляна вежа має циліндричну форму з трьох ярусів, висотою до 30 метрів. Всередені бетонні сходи, більш-менш у гарному стані, а от дах після пожежі завалений у резервуар для води. Цокольний поверх виділено карнизом з невеликим виносом.
У свій час вона використовувалася для регулювання тиску у водогінній мережі Національного університету біоресурсів і природокористування.
Нині, занедбана водонапірна вежа, що знаходиться у Голосіївському лісі має статус пам’ятки архітектури та містобудування місцевого значення.
Доступ в середину «водонапірки» обмежений, а точніше вхід замурований. З верхівки вежі видкривається гарний краєвид на Київ.
Цікаво, що перший водогін у Києві, що має документальні педтвердження вперше згадується на початку XVII століття. До основних споруд водогону належали насосні станції, резервуари та водонапірні вежі.