Древньоруське місто над Дніпром з мальовничими пейзажами
| Час роботи | |
| пн - нд | цілодобово |
| всім | безкоштовно |
Крізь віки біжить Дніпро, що зачарований красою краю, він знає долю рідної землі та не відчуває зовсім часу. Тече вперед без вороття і ділить Україну на священні пагорби правобережжя та низовини лівобережжя. Він завжди був природним рубіжем між обома своїми берегами, котрі у різні історичні періоди часто протистояли один одному.
Ландшафт правого берега порізаний ярами і балками приховує багатющі нашарування історії. Це землі стародавньої культури, землі на яких панували кімерійці, скіфи, сармати, вестготи, проходила лінія оборони Київської Русі та було порубіжжя Великого князівства Литовського і Речі Посполита.
Саме на цій землі нині знаходяться подніпровські села Стайки, Витачів, Халеп'я та Трипілля, що втоплені в зелені пагорби над водою. У наш час тут можна відчути трепет давніх віків, осягнути швидкоплинність і значущість сьогодення, насолодитися наймальовничішими розливами Дніпра.
Витачів, Витич, Витачев та ще з десяток назв, які змінювали одна одну протягом тисячоліть, добре приховали коріння місцевості, на якій жили наші пращури дохристиянських часів. Це підтверджують численні архелогічні знахідки та перші згадки у літописах візантійців 949 року.
Місцевість, яка пам'ятає виникнення землеробства і хліборобства, нині зустрічає розкішними полями встеленими пшеницею і соняшником. На краю дороги стоїть і стела на якій височить оберіг села. Стела, розміщена на восьмикутній зірці — символі Сонця, отже, вогню і тепла. Цікаво, що чимало восьмикутних зірок зображені на давньоруських медальйонах княжої влади.
На зірці лежить гранітна дошка з заповітом, що нагадує про часи Київської Русі: «Русь зправіку обрала шлях у вічність. Витачів — давній фортпост. Русь передає цей заповіт грядущим поколінням», 1997 рік. Автори стели не забули і про трипільску культуру, представники якої обпалювали горщики 6 тисяч років тому.
Гора Могила — візитівка сучасного Витачіва, де відкривається шалений краєвид на головну водну артерію України, яка багато віків відігравала і продовжує відігравати важливу роль у житті людини.
Саме на цьому дніпровському схилі поховані та спочивають русичі міста Новгород-Святополчий, які загинули під час нападу війська Чингісхана у 1223 році. А нагадує про цю подію залізний кований хрест, встановленний у 2007 році за Витачівською капличкою.
Останнім часом топонім «Княжий шпиль» перетягнув на себе більшу популярність та пояснює своє походженння Витачівським з'їздом, який відбувся 1101 року і об'єднав давньоруських князів для наступальних дій проти половців.
Дерев'яній капличці можна позаздрити, бо вже понад три десятиліття вона височить на вершині гори та насолоджується місцевими краєвидами, які створють береги Дніпра та накволишні мішані ліси.
Побудована каплиця на зорі Незалежності у 1991 році за особистим малюнком Тараса Григоровича Шевченка. Ініціатором будівництва був провідник українського гуманістичного об'єднання «Українська духовна республіка» Олесь Бердник.
На капличці знаходиться семипроменевий металевий хрест з напівмісяцем «цятою». Такими хрестами прикрашали давньоруські храми. Поєднання хреста і півмісяця за язичництва символізувало сонце і місяць, а в християнських традиціях місяць символізує Богородицю, а сонце - Ісуса Христа.
Переступаючи поріг каплички, відвідувачів зустрічають святі ікони — Богородиця, Ісус Христос, Святий Миколай та багато інших. За православною традицією, перебуваючи тут, можна поставити свічку за здоров'я своїх рідних та друзів або на спомин тих, кого вже немає.
Десять хвилин пішки від гори Могили дарують можливість поринути крізь час та опинитися там, де стояло давньоруське місто Новгород-Святополчів, яке було частиною оборонної лінії південного кордону Київської Русі.
Збудоване у 1095 році за наказом Святополка місто було новою домівкою для багатьох русичів з міста Юр'єва (сучасна Біла Церква) та інших мисливців з різних близьких до степу місць, яких також гнав страх половецький.
128 років літописне місто Святополч надійно захищало Київ від степовиків, але у 1223 році було знищене навалою монголів.
Нині місцевість вкрита лісом в кінці якого починаються круті дніпровські схили та відкривається «магічний» вид на Дніпро.
Гора, яка відома своїми вогниками над вершиною, сьогодні притягує до себе езотериків і любителів паранормального немов магніт та створює більше питань ніж дає відповідей на них. Езотерики називають це «місцем сили» — одною з найпотужніших позитивних енергетичних точок планети, до яких також належить гора Тотоха.
Але слід пам'ятати, що більше двох тисяч років на горі відбуваються поховання, тому це перш за все один з найстаріших діючих некрополів України.
Багата історія краю розповідає, що першими палити вогнища на горі Красуха почали вікінги — воїни-мореплавці зі Скандинавії. Від них перейняли естафету язичники, за яких тут знаходилося капище бога Перуна і завжди горів вогонь, котрий проводжав наших пращурів у далекі походи та першим зустрічав їх у рідному краї. А вже після хрещення Русі тут горіли свічки православного скиту.
Важливо! Якщо ви вирішили відчути неймовірну енергію цього місця, насолодитися краєвидами та поринути у глибину віків, найкраще сюди приїзжати у будні дні, коли відсутні натовпи туристів.
Сподобалося місце? Поділися з друзями!
Відгуки (0)