Костел святого Миколая

Цікаві факти

Розквіт духовного життя Києва у кінці XIX столітті створив поштовхи до появи архітектурних шедеврів славетного Владислава Городецького. Одним з них став римо-католицький Костел святого Миколая, що нині височить у центрі міста посеред типової радянської забудови та сучасних будинків зі скла та бетону.
Дозвіл на будівництво нового храму отримано у 1897 році. На конкурсі отримав перемогу проект 24-річного студента-інженера Станіслава Воловського. Але через брак досвіду зведення костелу доручили авторитеному архітектору Владиславу Городецькому, який додав ще більше декоративних форм до проєкту. Скульптурне оздоблення довірили майстерні італійського митця Еліо Саля.
Представники римо-католицької громади виділили близько півмільйона рублів на будівництво костелу святого Миколая — однієї з найоригінальніших споруд XX століття в Києві.
Урочисте закладення першого каменю відбулося 21 серпня 1899 року, але будівництво розтяглося на довгих десять років. 19 грудня 1909 року майже добудований храм отримав освячення, яке провів єпископ Антоній Карас в присутності тисяч свідків.
Храму святого Миколая довелося пережити радянську владу, яка заборонила проведення мес, змиритися з розграбуванням та отриманими пошкожденнями під час пожежі у часи Великої Вітчизняної війни. Та врешті решт повстати з попелу за довготивалої реставрації, що завершилася у 1980 році та подарувала нове житя у вигляді Будинку органної та камерної музики.
Починаючи з 1992 року та до сьогодення, у храмі Святого Миколая проводять концерти органної і камерної музики, а також служби для релігійної громади римо-католицької церкви в Україні. Нажаль, 3 вересня 2021 року внаслідок короткого замикання сталася пожежа і вогонь знищив орган.
З висоти пташиного польоту костел святого Миколая має форму видовженого григоріанського хреста, який є символом спокутної смерті Христа. Це перший символізм, який був закладений Городецьким в композицію собору.
В оздобленні костелу присутні природні мотиви, які добре відчуваються, звернувши увагу на портали та вежі.
Всі скульптури за ескізами Городецького виготовив відомий міланський скульптор Еліо Саля з новогу матеріалу — цементу. Цемент та бетон були новими матеріалами на початку ХХ століття, а так як архітектор був співвласником цементного заводу, то при декоруванні кастела він поєднав творчість з маркетингом.
Застосувавши бетон в обробці фасаду кастела, архітектор показав його можливості та переваги, а прекрасний храм став рекламною акцією ще не поширеному матеріалу.
На верхівці фасаду стоїть Архистратиг Михаїл, якого виконав чеський скультор Владислав Бенеш. Скульптурна композиція демонструє велику перемогу добра над злом, де ватажок небесної раті з силами Сатани переможно підняв вгору меч, яким щойно знищив крилатого дракона. Його мерзенний хвіст безсило звисає з колони та справляє доволі моторошне враження.
Центральна частина горельєфа — сцена розп'яття Христа, біля ніг якого сидить плачуча Божа Матір, Марія Магдалина, Іоанн. Праворуч від них стоїть посудина з миром для обмивання ніг, а ліворуч знаряддя пристрасті: щит, спис, гак.
У люнеті порталу ліворуч зображена сцена, присвячена хрещенню великого князя литовського Владислава II Ягайло, саме за його правління між Великим князівством Литовським та Польщею у 1385 році було заключено унію про об'єднання двох країн в єдину державу — Королівство Польське, у якій престол зайняв рід Ягелонів.
У люнеті порталу праворуч зображена сцена, присвячена смерті святого Войцеха — чеха, який 1000 років тому загинув від рук язичників та згодом став покровителем польської римо-католицької церкви.
Головні вхідні двері костелу святого Миколая — це окремий витвір мистецтва, який зберігся з часів їх першого встановлення. Вони добре пам'ятають освячення храму, бачили часи занепаду та розквіту. Понад сто років двері передають відчуття справжної руки майста архітектора, людини з глибоким знання стилів та смаку.
Творіння Городецького визначаются вишуканістю та витонченністью форм. Це добре помітно особливо на дверних петлях у вигляді листочків плюща, які символізують безсмертя, а його вусики внаслідок своєї чіпкості - символізують завзятість в житті і прагненнях.
Окремої уваги заслуговують дверна ручка у вигляді григоріанського хреста з рослинними елементами.
Бувала розкіш, що захоплювала усіх своєю красою і величчю, була майже вщент знищена пожежою часів другої світової війни, численними пограбуваннями за радянської влади та постраждала під час переобладнання костелу під архів у 50-ті роки ХХ ст.
Нині над вхідною аркою костелу святого Миколая скромний інтер'єр у готичному стилі гармонічно доповнюється елементом барокко — скульптурою ангела-благовісника з сурмою.
Особистий інтерес засновника української органної школи Арсенія Котляревського до акустичних даних костелу та наближаюча олімпіада 80-го року минулого століття, яка стримувала негативні погляди партійних чиновників радянської влади, фактично подарували костелу можливість постати з попелу та почати нове життя у вигляді будинку органної та камерної музики.
Спеціально для концертного залу майстри чеської фірми «Rieger-Kloss» сконструювали один з найбільш витривалих інструментів — великий концертний орган, який встановлено на місці вівтаря. Нажаль, під час пожежі восени 2021 року орган був знищений полум'ям.
Понад 40 років лунав голос древнього музичного інструменту, який складався з 3945 труб різних діаметрів, довжини (від 13 мм до 6 м) та матеріалів (металу і дорогих порід дерева).
Найбільший римо-католицький храм Києва, якому у 2016 році Національний банк України присвятив пам'ятну монету номіналом 5 гривень.
Після будівництва тривалий час храм називали «Новий костьол» в противагу костелу святого Олександра, збудованого 1842 року.
Популярне місце в костелі святого Миколая - ікона, біля якої молився Папа Римський Іоан Павло ІІ.
Цікаво, що собор має назву святого Миколая, а зверху розташований Архистратиг Михаїл - покровитель Києва.
Під собором проходить лінія метро, що створює незручності для прослуховування органної музики.
6 (19) грудня - день святого Миколая, покровителя Костелу.